Психологічна енциклопедія » dnev-zheto

Жорстоке поводження з дитиною (child abuse)

Жорстоке поводження з дитиною (child abuse)

Ж. о. з р. визначається як невипадкове нанесення шкоди дітям батьками або опікуном. Ступінь шкоди не включена в якості суттєвої ознаки в дане визначення, хоча є визначення, засн. на оцінці ступеня шкоди, і вони відрізняються у різних штатах в залежності від того, як тлумачиться поняття шкоди в місцевих законах, судах і їх постановах. Більш того, оцінка ступеня завданої шкоди дитині змінюється в залежності від конкретного періоду в історії дитинства. Зміни поглядів американців на Ж. о. р. з відображає іст. зміни соц. цінностей і ставлень щодо дітей.

З глибокої давнини до колоніальної епохи діти вважалися власністю батьків, мали законне право звертатися з ними добре чи погано на власний розсуд. У нек-рих випадках дітей оскопляли або піддавали фіз. катувань з схвалення або за прямою вказівкою релігійного лідера. Нинішні органи, створені спеціально для розбору випадків Ж. о. з р., сягають корінням до прецеденту 1874 р. з прийомною дитиною на ім'я Мері Еллен. Її щодня мачуха била і виявилося, що немає жодних законних способів захистити її. У той час ще не було законів, каравших за Ж. о. з р., хоча аналогічні закони, що захищали тварин вже були прийняті. Справа Мері Еллен було передано в Товариство захисту тварин від жорстокого поводження, який представляв її в суді «як тварина, з до-рим жорстоко поводилися». Цей випадок послужив приводом до створення дитячого відділення Американської гуманістичної ассоц.

У 1974 р. Конгрес прийняв федеральний закон про трактування і заходи попередження жорстокого поводження з дітьми (Federal Child Abuse, Prevention and Treatment Act), забезпечуючи пряму підтримку штатам у розробці програм для дітей, постраждалих від насильства і відсутності належного догляду. Цей закон тж передбачав проведення соотв. досліджень та створення Центру з проблем жорстокого поводження і відсутність догляду за дітьми (Center for Child Abuse and Neglect), а тж Бюро у справах дітей (children's Bureau) при Управлінні з питань дитячого розвитку Міністерства охорони здоров'я і соц. забезпечення. До 1968 р. служби захисту і законодавча основа для їх роботи були створені у всіх 50 штатах. Відновлення інтересу до проблеми Ж. о. р. з відбулося під впливом неск. факторів, серед яких не останню роль зіграла заклопотаність лікарів в 1960-е рр. мед. і емоційним шкодою, причиняемим дітям.

Коли в нашому про-ве змінилося ставлення до дітей та насильства як такого, ця проблема переросла в проблему розробки критеріїв відмінності заходів дисциплінарного впливу, застосування яких необхідно і виправдано по праву, від надмірної і недоречною жорстокості у поводженні з дітьми. При розгляді справ про жорстоке поводження з дітьми його тлумачення варіюють від людини до людини, від судді до судді і навіть від штату до штату. До найбільш серйозно постраждали дітям зазвичай застосовують термін «ці діти» («battered children»), тоді як термін «дитина, з до-рим жорстоко поводяться» («abused child») вважається більш м'яким. Відсутність належної фіз. і психол. турботи про дитину ще важче піддається визначенню, і ця проблема отримала набагато менше уваги в літературі по соц. наук та в практиці правового втручання. Виняток становлять крайні випадки нехтування батьківськими обов'язками, пов'язані з можливим заподіянням фіз. шкоди дитині.

Сексуальне насильство над дитиною - це окрема сфера, що заслуговує особливої уваги. Сексуальне насильство може поєднуватися як, так і не поєднуватися з ін. формами фіз. жорстокості або занедбаності.

Неможливо точно встановити кількість випадків фіз. насильства, сексуального насильства та відмови дітям в турботі, т. к. реєструються тільки самі грубі випадки з тяжкими наслідками. До теперішнього часу всі штати мають власні закони, які офіційно реєструвати всі форми насильства; тим не менш, офіційна статистика дає досить помірні цифри. Особи з високим социоекономическим статусом неповно представлені в цій статистиці, т. к. вони частіше користуються послугами приватних агентств, к-рие не повідомляють про факти насильства владі, за винятком особливо важких випадків.

Більшість дітей, які зазнали фіз. насильства, що не потребують мед. лікуванні і десь менше 1% таких дітей отримують травми зі смертельним результатом. Якщо виключити сексуальне насильство, найбільш частими жертвами фіз. насильства на всіх вікових рівнях виявляються представники чоловічої статі. Статистичні дослідж. свідчать про те, що більшість дітей, які страждають від жорстокого поводження, - це діти у віці 6 років і старше, і набагато меншу частку становлять діти у віці до 2 років; однак, по всій ймовірності, діти дошкільного віку рідше, ніж школярі потрапляють в поле зору соц. служб.

Складається враження, що більшість випадків Ж. о. з р., виключаючи сексуальне насильство, носить характер стихійних, ненавмисних дій, чинених батьком, які зіткнулися з екстремальним середовищні стресом. Зазвичай фіз. насильство виникає в ситуації, коли дитина не може задовольнити очікування відверто караючого батька, к-рий упевнений в ефективності тілесних покарань як засобу виховання. Іноді батьки чекають від дитини поведінки або досягнень, к-рие виходять за межі його вікових можливостей або нереальні в сформованій ситуації. Виявилося, що мн. батьки, фактично, очікують від дитини турботи про них самих: довго плаче дитина сприймався ними як відрікається і не любить маму/тата.

Безумовно, більшість актів насильства випливають із спроб домогтися від дитини слухняності, що переростають у прояв недоречною жорстокості. Майже у всіх таких випадках можливе травмування дитини, особливо серйозне, не буває навмисним. Навіть у разі сексуального насильства, що здійснив його батько часто говорить про те, що не хотів завдати шкоди, і нерідко обґрунтовує свої дії як спробу «просвітити» дитини в сексуальних питаннях.

Більшість батьків, які жорстоко поводяться з дитиною, не мають серйозних психіатричних діагнозів, але часто відчувають труднощі в соц. відносинах, а тж в контролюванні власної дратівливості і імпульсивних реакцій, к-рие швидко переростають у застосування сили. Часто ці люди не тільки переживають значний середовищний стрес, але тж - і це значно важливіше - не в змозі впоратися з ним відповідними ненасильницькими засобами.

Більшість пояснень Ж. о. з р. виходять із поєднання факторів, включ. особистість проявляє жорстокість дорослого, к-рий схильний реагувати фізично при необхідності дисциплінувати дитину, особливо коли ця людина відчуває сильний стрес. На додаток до цього, обставини часто сприяють посиленню стресу і розгальмовуються його агресивну поведінку.

Певні сприятливі характеристики дитини тж можуть підвищувати ймовірність жорстокого поводження з ним.

Діти, що з'явилися на світ в результаті небажаної або надзвичайно важко протікала вагітності чи ускладнених пологів, з більшою ймовірністю піддаються жорстокому поводженню, так само як і діти з низькою вагою при народженні, гіперактивні діти і діти з будь-якими поведінковими труднощами і проблемами в навчанні. Схоже, що тривала розлука дитини з батьками, особливо в перший рік життя - тж збільшує ймовірність жорстокого з ним поводження.

Робилися спроби розробити терапевтичні та профілактичні методи роботи з жертвами і винуватцями Ж. о. р. з Відновлювальна терапія постраждалих від фіз. насильства дітей та профілактичні заходи, в цілому, дають більш обнадійливі результати, ніж терапія і профілактика щодо випадків сексуального насильства і відсутності належного догляду за дитиною. Звичайно, першою і найбільш невідкладним заходом є виведення дітей з-під загрози фізичної розправи. У більшості таких випадків дітей забирають з дому, оскільки насильницькі дії зазвичай з часом повторюються.

Більшість підходів до вирішення проблеми Ж. о. р. з зосереджені в двох осн. областях. Найбільш прямий підхід - робота з самими батьками, до-рим допомагають навчитися справлятися зі стресом, стримувати свою поведінку і усвідомлювати динаміку акту насильства. Другий - більш загальний підхід ставить за мету поліпшити і зміцнити контакти батьків з більш широким соц. оточенням. Робляться спроби знизити рівень пережитої сім'єю стресу, одночасно збільшуючи обсяг підтримки і допомоги. У всіх випадках, і особливо у випадках сексуального насильства, забезпечення зовнішнього нагляду видається надзвичайно важливим, особливо на початкових етапах роботи з сім'єю.

При поєднанні інтенсивної індивідуальної роботи і більш широких соц. втручань ймовірність перешкодити Ж. о. з р. і зменшити шанси заподіяння серйозної шкоди дитині різко підвищується.

См. також Агресія, Жертви побоїв, Відсутність турботи про дітей, Насильство

З. Д. Шерритс


.