Психологічна енциклопедія » obra-ozhir

Суспільна психологія (community psychology)

Суспільна психологія (community psychology)

Термін О. п. увійшов в лексикон більшості психологів у 1965 р. після конференції, організованої в США з метою визначити роль психології в місцевому рух за суспільну систему психич. здоров'я. У підсумкових матеріалах цієї конференції містився заклик до психологів активно включитися у вирішення проблем про-ва, прийнявши роль агента соц. змін і «учасника-концептуализатора». Термін «суспільна система психічного здоров'я» (community mental health) відноситься до широкого спектру програм надання послуг у сфері психич. здоров'я, і часто тлумачиться розширено - як національна соц. політика, що має на меті зниження поширеності психич. захворювань. Ця мета охорони здоров'я вимагає епідеміологічного, а не клінічного погляду на психич. хвороба.

Коріння руху за суспільну систему психич. здоров'я можна знайти в багатьох ранніх традиціях американської психології, а також у «русі психічної гігієни», організованому в першій половині XX ст. У відповідності з Законом про вивчення психічного здоров'я (Mental Health Study Act), прийнятий Конгресом США в 1955 р. була створена Об'єднана комісія з психічного здоров'я та психічних хвороб. У 1966 р. відкрилося Відділення суспільної психології в Американської психологічної асоціації.

Рушійною силою суспільної системи психич. здоров'я і суспільної психології спочатку було бажання зробити суспільство відкритим для контингенту пацієнтів психіатричних клінік і розширити сферу послуг в області психич. здоров'я, аби охопити всі верстви населення. З тих пір взяла гору профілактична позиція - уникати приміщення людей в психіатричні лікарні за рахунок посилення їх соц. оточення; знижувати негативний вплив соц. інститутів на життя конкретних людей; заохочувати і розвивати захисні сили і компетентність окремих людей і комун.

Осн. шлях до суспільній системі психич. здоров'я припускав критику традиційних клінічних установ, к-рие часто пасивно очікували поодиноких клієнтів, які шукають допомоги психіатра, зазвичай сводившейся до курсу індивідуальної психотер. і до-рие ізолювали людей в психіатричних клініках, відриваючи їх від сім'ї, друзів, роботи і ін. джерел соц. підтримки. Концепція суспільної системи психич. здоров'я ставить під сумнів ефективність таких установ і здатність держави надати допомогу більшій кількості нужденних у ній громадян. Замість існуючого положення, ця концепція пропонує соц. політику, спрямовану на запобігання емоційного дистресу.

Ідея термінових превентивних заходів стала мостом для переходу до психол. дослідж. соц. умов життя і того, як вони впливають на добробут людей. Спочатку дослідж. в області термінових превентивних заходів сконцентрувалися на групах населення з високим ризиком психич. захворювань та пошуку привертають до розвитку хвороби факторів. Пізніше вони переключилися на вивчення ситуацій і подій високого ризику, таких як перехід з однієї школи в іншу, розпад орг-ций, безробіття, расизм, відсутність у житловому районі умов для занять спортом, організованого відпочинку і підтримування соц. контактів.

У міру того як суспільна психологія розвивалася в перерахованих напрямках, центральне значення в ній стало надаватися психол. знань, до-рие могли б бути корисними для соц. і державної політики у таких галузях, як виховання дітей, право, освіту, геріатрія, соц. забезпечення і мн. ін.

Концепції суспільства. Фахівці громадської системи психич. здоров'я вважали, що осн. соц. проблеми, які доводиться вирішувати людям у складних життєвих ситуаціях, потребують навчити їх пристосовуватися, здобувати нові навички і адаптуватися до вимог про-ва. Цей класичний погляд на послуги системи психич. здоров'я передбачає, що про-во повинно бути відносно стабільним як у сьогоденні, так і в майбутньому. Альтернатива цьому орієнтованого на стабільність погляду була запропонована громадськими психологами. Незважаючи на реальність індивідуальних проблем у пристосуванні, передбачається, що соц. і громадські втручання повинні відбуватися в контексті, що допускає зміну.

Стиль надання послуг. Фахівці в області психич. здоров'я, в цілому, допускали, що підходить у даному випадку спосіб втручання визначається відношенням «лікар-пацієнт». Навіть ті, хто відкидає застосовність концепції хвороби до чолов. поведінці, схильні приймати мед. стиль втручання, при до-ром висококваліфікований або авторитетний фахівець, зазвичай володіє якою-небудь науковим ступенем (вище бакалавра), несе відповідальність за діагноз і призначення лікування.

Альтернативний стиль втручання - шукає спосіб - був створений громадськими психологами з метою запропонувати послуги або втручання в дещо іншій обстановці, ніж та, що склалася в службах психич. здоров'я. Такі послуги можуть надаватися різними людьми, як професіоналами, так і не професіоналами. Шукає стиль дає можливість професіоналам спробувати себе в цілому ряді нових ролей, напр. у ролі консультантів тих, хто надає безпосередні послуги: студентів коледжу, волонтерів, вчителів або поліцейських. Цей стиль втручання дозволяє професіоналам надавати допомогу у створенні нових видів соц. оточення, таких як підліткові центри або центри для людей похилого віку, сформовані за принципом сусідства, що сприяє орг-ції груп самодопомоги. Крім того, у професіоналів з'являється можливість сприяти створенню альтернативних форм освіти і програм економічного розвитку житлового району та поліпшення житлових і соціально-культурних умов його населення.

Рівні аналізу. Соц./громадська перспектива дає можливість уявити собі соц. порядок як ряд послідовно ускладнюються рівнів орг-ції. Кожен рівень є одночасно предметом осмислення і точкою докладання втручання. Кожен рівень функціонує у відповідності з власними змінними і концепціями, хоча має місце і межуровневое взаємодія. Для осмислення соц. порядку суспільна психологія використовує концепції й принципи розуміння індивідуумів, груп, орг-ції, соц. інститутів, спільнот та про-в, а також внутриуровневих і міжрівневих зв'язків і впливів. Однак, у порівнянні з ін галузями психології, О. п. надає більшого значення соц. критики, до-рую можна розглядати як рівень організаційної, комунальної та суспільної політики.

Агенти поширення. По-перше, завдяки піонерським роботам таких людей, як М. Райач, Е. Позер, Р. Рифф і Ф. Райссман, Дж. Хольцберг, М. Бард, Е. Коуен та ін., 1960-е і 1970-е рр. принесли з собою визнання цінності непрофесіоналів у суспільній системі психич. здоров'я. Зростаюче схвалення їх діяльності було зумовлено реаліями життя: мн. люди, які заробляють собі на життя завдяки професіями, які не мають стосунку до психіатрії, студенти, домогосподарки, пенсіонери, можуть бути корисні іншим, допомагаючи їм у вирішенні життєвих проблем.

Другим обставиною, що сприяє визнанню значення непрофесійних працівників служб психич. здоров'я, було усвідомлення того, що деякі професії включають людей в такі рольові відносини, к-рие дозволяють їм впливати на хід подолання кризи у великої кількості людей. Такі помічники не яв-ся ні найманими працівниками, ні волонтерами у системі охорони психич. здоров'я. Мабуть, вони часто навіть не підозрюють про те, що мають к.-л. відношення до підтримання психич. здоров'я населення.

Третя лінія підтримки не отримали професійної підготовки помічників пов'язана з розвитком груп самодопомоги. Ідеологія рухів суспільної системи психич. здоров'я і О. п. повністю узгоджується з зростанням легальності груп самодопомоги. У багатьох відносинах об'єднані спільною турботою люди служать ідеалом стійкою, орієнтованої на превентивну стратегію системи психич. здоров'я.

Подальше розширення агентів розповсюдження допомоги пов'язано з природними системами підтримки. Ці системи являють собою менш формальні, менш навмисні відносини, які існують між значущими іншими. Очевидна реальність, до-рую раніше, однак, не помічали, полягає в тому, що сім'я, друзі, церква, групи родичів, клуби та орг-ції створюють чолов. тканина в житті людей, завдяки до-рій життєві проблеми нерідко фільтруються, вирішуються, ускладнюються чи видозмінюються. Ті, хто займається охороною здоров'я, профілактикою або соц. політикою, наголошують, що більшість людей ніколи не шукають професійних або формальних непрофесійних послуг у сфері психич. здоров'я, а вирішують свої життєві проблеми у власних природних системах підтримки. Деякі з цих систем, ймовірно, яв-ся більш ефективними, допомагають, інші - менш корисними. Визнання природних систем підтримки привело до розуміння того, що їх вивчення, можливо, дасть професійним помічникам важливу інформ. про те, як протікає процес надання допомоги.

См. також Кризове втручання, Інтеграція психічно хворих у суспільстві, Непрофесіонали в психіатричному охороні здоров'я

Дж. Раппопорт


.