Психологічна енциклопедія » ruko-svyaz

Саморозкриття (self-disclosure)

Саморозкриття (self-disclosure)

С. - це процес, завдяки до-рому чол. добровільно і свідомо розкриває ін. достовірну, важливу, особисту і досі не разглашавшуюся інформ. Як сам процес С., так і його вивчення мають істотне значення для розуміння міжособистісних відносин.

З філос. т. зр. С. розглядається як процес, за допомогою якого люди вчаться розуміти себе. С. гр відводиться центральна роль у розвитку і підтримці міжособистісних відносин; ін. відзначають важливість С. у збереженні психич. здоров'я, особливо у подоланні почуття відчуження від ін. людей. У літературі висловлюється одностайна думка про те, що С. необхідно як умова ефективного функціонування та запобігання психол. дисфункції.

Дослідж. в області С. можна згрупувати за такими категоріями: а) зміст або тема С.; б) характеристики осіб, до-рим властиво С.; в) характеристики С.; г) характеристики ситуації, в до-рій відбувається С.

У цілому дослідж. свідчать про те, що, незалежно від статі, раси та національності, люди більш схильні ділитися з ін. інформ. про своїх аттитюдах, думки, смаки і вподобання і менш схильні доводити до ін. інформ., пов'язану з їх фінансами, тілом і особою. Люди частіше розкриваються перед тими, кого вони знають і люблять, незважаючи на існування певної тенденції до розкриття перед абсолютно незнайомими людьми, особливо в тих випадках, коли, як передбачається, вони більше ніколи не зможуть зустрітися з ними знову. Опублікована література не дозволяє виділити загальних тенденцій щодо типу особистості більш схильних до С. людей. Однак існують численні дані в підтримку «диадического ефекту», а саме: С. одного чол. тягне за собою С. ін. У цілому літературні дані свідчать про те, що С. яв-ся функцією ситуаційних, а не особистісних змінних.

См. також Оптимальне функціонування

Л. Д. Гудстейн


.