Психологічна енциклопедія » vmesh-vrem

Винагороди і власний інтерес (rewards and intrinsic interest)

Винагороди і власний інтерес (rewards and intrinsic interest)

Зазвичай припускають, що В. за виконання завдання підвищує майбутню мотивацію та інтерес до такої діяльності. Це припущення підтримується рез-тами численних дослідж. Однак недавні дослідж. показали, що іноді виникає протилежний ефект: при нек-рих умовах зовнішні Ст. за виконання діяльності, яка сама по собі («внутрішньо») цікава суб'єкту, підривають подальший інтерес до завдання.

Одне з пояснень такого руйнівного ефекту Ст. називають гіпотезою «сверхоправдания» (overjustification): якщо за виконання спочатку привабливою завдання пропонується і дається к.-л. зовнішнє винагороду, ця діяльність сприймається чол. як надмірно оправдиваемая, тому що В. за неї, взагалі кажучи, не вимагається, на підставі чого він робить висновок, що заняття цією діяльністю «по суті мотивувалося ситуації зовнішньою ситуацією, а не якимось внутрішнім інтересом до самої діяльності».

що Впливають умови

Ст. в цілому не знижують мотивацію. Ефект підриву мотивації виникає лише за наявності певних умов.

Рівень інтересу

В дослідж. показано, що В. можуть знижувати високий початковий рівень власного інтересу, але якщо завдання викликає менший початковий інтерес, Ст. підвищують мотивацію.

Фактори винагороди

Ст. не завжди підривають високий власний інтерес. Важливим фактором при цьому виявляється тип Ст. Словесна похвала за виконання завдання не тільки не знижує, але може підвищувати мотивацію, тоді як більш конкретні або матеріальні Ст., такі як цукерки або гроші, призводять до руйнування інтересу. Ці різні ефекти Ст. зазвичай інтерпретувалися в рамках теорій сприйняття суб'єктами а) особистої компетентності і б) джерела контролю власної поведінки. Похвала свідчить про компетентність суб'єкта у виконанні завдання і тим самим може посилювати мотивацію; матеріальні Ст. представляють очевидне свідчення того, що поведінка суб'єкта контролюється сторонніми силами, і цей недолік «особистого контролю» може надавати пригнічуючий ефект на інтерес до виконання завдання.

Тж важливими виявляються два ін. фактора Ст. По-перше, зниження власного інтересу відбувається тоді, коли Ст. даються в залежності від виконання цільової діяльності і не відбуваються в умовах відсутності зв'язку між Ст. і виконанням завдання. По-друге, внутрішня мотивація руйнується з більшою ймовірністю, якщо Ст. занадто виділяється, тобто, коли на ньому фокусується увага суб'єкта.

Теорії

Для руйнівного ефекту Ст. наводилося безліч пояснень, але лише нек-рие знайшли своє підтвердження в дослідж.

Серед найбільш поширених теорій можна згадати ті, к-рие підкреслюють опосередковувальну роль когнітивних процесів у руйнівному ефекті, зокрема, атрибутивних процесів. В основі атрибутивних теорій (до до-рим відноситься і гіпотеза сверхоправдания) лежить припущення про те, що руйнує ефект є рез-том складних когнітивних умовиводів, що включають в себе оцінку суб'єктом внутрішніх і зовнішніх причин заняття цільової діяльністю.

Програми

Актуальність руйнівного впливу Ст. на мотивацію у практ. сфері діяльності видається очевидною, і обговорення його в літературі фокусується в основному на трудовий і учеб. діяльності, а тж на процедурі Ст., що отримала назву «жетонної системи», що передбачає Ст. бажаного поведінки жетонами, к-рие надалі можна обмінювати на вподобані товари або види активності.

Проте його прояв в умовах повсякденної дійсності ускладнено безліччю змінних, к-рие ще потрібно вивчити. Так, в одному з дослідж. виявилося, що В. знижують мотивацію тільки в тому випадку, якщо існує певна норма не давати Ст. Для визначення того, як звільнитися від негативних ефектів Ст. і як краще всього застосовувати його у цілях спонукання до ефективного поведінки, необхідні подальші дослідж.

См. також Мотивація, Теорія реактивного опору, Винагороди

Е. П. Серафіно


.