Велика психологічна енциклопедія » parc-pete

перцепція соціальна

соціальна перцепція
(від лат. perceptio - сприйняття і socialis - суспільний) - сприйняття, розуміння і оцінка людьми соціальних об'єктів на (інших людей, самих себе, груп, соціальних спільнот і т.п.). Термін П. с. ввів американський психолог Дж. Брунер (1947) для позначення факту соціальної обумовленості сприйняття, його залежності не тільки від характеристик стимулу - об'єкта, але і минулого досвіду суб'єкта, його цілей, намірів, значущості ситуації і т. д. Пізніше під П. с. стали розуміти цілісне сприйняття суб'єктом не тільки предметів матеріального світу, але так званих соціальних об'єктів (інших людей, груп, класів, народностей і т. д.), соціальних ситуацій і т. п. Було встановлено, що сприйняття соціальних об'єктів володіє поруч специфічних рис, якісно відрізняють його від сприйняття неживих предметів. По-перше, соціальний об'єкт (індивід, група тощо) не пасивним і не байдужий по відношенню до сприймає суб'єкта, як це має місце при сприйнятті неживих предметів. Впливаючи на суб'єкта сприйняття, сприйманий людина прагне трансформувати уявлення про себе в сприятливий для своїх цілей бік. По-друге, увага суб'єкта П. с. зосереджена насамперед не на моментах породження образа як результату відображення сприйманій реальності, а на змістових і оцінних інтерпретації об'єкта сприймання, в тому числі причинних (див. атрибуція каузальний). По-третє, сприйняття соціальних об'єктів характеризується більшою злитість пізнавальних компонентів з емоційними (афективними) компонентів, більшою залежністю від мотиваційно-смислової (див. мотивація, зміст) структури діяльності сприймаючого суб'єкта. У цьому зв'язку термін «перцепція» набуває соціальної психології розширене тлумачення.

Короткий психологічний словник. - Ростов-на-Дону: «ФЕНІКС». . 1998.

соціальна перцепція
- сприйняття, розуміння й оцінка людьми соціальних об'єктів-інших людей, самих себе, груп, соціальних спільнот, тощо
Цей термін ввів американський психолог Дж. Брунер для позначення факту соціальної обумовленості сприйняття, його залежності не тільки від характеристик стимулу (об'єкта), але і від минулого досвіду суб'єкта, його цілей, намірів, від значимості ситуації та ін.
Пізніше під перцепцією соціальної стали розуміти цілісне сприйняття суб'єктом не тільки предметів матеріального світу, але і соціальних об'єктів (інших людей, груп, класів, народностей і пр.), ситуацій, соціальних та ін. Було встановлено, що сприйняття соціальних об'єктів має ряд специфічних рис, якісно відрізняють його від сприйняття неживих предметів:
1) соціальний об'єкт не пасивний і не байдужий по відношенню до сприймає суб'єкту; впливаючи на суб'єкта сприйняття, сприйманий людина прагне трансформувати уявлення про себе в сприятливий для своїх цілей бік;
2 увага суб'єкта соціальної перцепції зосереджені передусім не на моментах породження образу як результату відображення сприйманій реальності, а на змістових і оцінних інтерпретаціях сприйманого об'єкта, у тому числі причинних (див. атрибуція каузальний);
3) сприйняття соціальних об'єктів характерно більшою злитість пізнавальних компонент з емоційними (афективними), більшою залежністю від мотиваційно-смислової структури діяльності сприймаючого суб'єкта.
У зв'язку з цим даний термін має у психології соціальної поширювальне тлумачення, що відрізняє його від тлумачення в психології загальної. У структурі будь-якого перцептивного акту виділяються суб'єкт і об'єкт сприйняття, його процес і результат. І якщо в психології загальної основний акцент ставиться на дослідження процесів і механізмів породження сенсорних образів, то в психології соціальної вивчення соціальної перцепції пов'язано з уточненням її ролі в регуляції поведінки та діяльності індивіда і соціальних груп (див. теорія когнітивного відповідності) та з уточненням характеристик суб'єкта і об'єкта сприйняття.
Спочатку виділялися три класи соціальних об'єктів: інша людина, група, соціальна спільність; в якості суб'єкта сприйняття виступав окремий індивід. Пізніше з'явилися дослідження, де суб'єктом сприйняття виступав не лише індивід, а й група. В залежності від співвідношення суб'єкта і об'єкта сприйняття виділялися три відносно самостійних класи процесів соціальної перцепції: міжособистісне сприйняття, самосприйняття і сприйняття міжгрупове.
У вітчизняній психології принцип діяльності дозволив представити соціальну групу як суб'єкт діяльності і як суб'єкт сприйняття. Було виділено вісім варіантів соціальної перцепції: сприйняття членами групи один одного та членів іншої групи; сприймання людиною себе, своєї групи та «чужої» групи; сприймання групою свого члена і членів іншої групи; сприймання групою іншої групи або груп. Тим самим дослідження вводиться «груповий контекст» (приналежність до своєї " або «чужої» групи), а також враховується принцип залежності міжособистісних відносин від діяльності групи. Це допомогло розгорнути дослідження специфіки перцептивних процесів в умовах спільної діяльності в групах різного рівня розвитку. До цих досліджень відносяться:
1) формування нормативів і еталонів соціальної перцепції;
2) структурна типологія сприйняття міжособистісного і міжгрупового;
3) сприйняття статусу індивіда в групі;
4) точність і адекватність взаємного сприйняття людьми;
5) закономірності та ефекти міжгрупового сприйняття, тощо
( ефект первинності; ефект недавности; ефект ореолу).

Словник практичного психолога. - М: АСТ, Харвест. . 1998.

соціальна перцепція
див. соціальна перцепція

Психологічний словник. . 2000.