Психологічна енциклопедія » obra-ozhir

Освіта консультанта (counselor education)

Освіта консультанта (counselor education)

О. к. - термін, використовуваний для опису теорет. і практ. підготовки, по завершенні до-рій учасники академічних програм мають можливість отримати одну з учених ступенів і пройти професійну атестацію з будь-якої з широкого спектру спеціальностей, що включають застосування методик консультування з видачею соотв. сертифіката. Типовий перелік галузей спеціалізації в О. к. включає наступні спеціальності: консультанти в початковій і середній школі, консультанти в коледжах, консультанти груп. роботи, консультанти з питань сім'ї і шлюбу, консультанти з реабілітації, консультанти для особливих груп і консультують психологи (психологи-консультанти). Академічні програми О. к. включають програми для непрофесіоналів, програми бакалаврату, атестаційні (сертифікаційні програми, магістерські програми, програми для фахівців (6 років) та докторські програми, обрані в залежності від бажаного та/або необхідного рівня підготовки.

Програми для отримання О. к., як правило, відповідають стандартам, які встановлюються професійними орг-ціями, членами яких стають випускники таких програм. Ці орг-ції тж надають їм можливість публікувати рез-ти дослідж. у різних виданнях. Дві професійні орг-ції, членами яких зазвичай стають консультанти, - це Американська психол. ассоц. (АРА) та Американська ассоц. консультування та розвитку (AACD).

Консультують психологи зазвичай пов'язані зі службами психич. здоров'я, оскільки мають справу з проблемами, що виникають у психічно нормальних людей в сфері освіти і праці. Крім того, існує часткове перетинання областей психол. і пед. консультування з причини того, що і психологи-консультанти, консультанти-педагоги пропонують подібні послуги і спираються у своїй роботі на психол. принципи і методики оцінювання, терапевтичного втручання і зростання. Досліджуючи особливості консультантів і консультують психологів, що мають докторський ступінь, Краускопф, Торенсон і Мак-Элир прийшли до висновку, що професіоналів в області психол. консультування можна було розділити на три чіткі групи: а) групу персоналу учеб. закладів, члени к-рой виконували учеб. і адміністративні функції; б) групу, члени до-рій взяли традиційну академічну роль вченого, що займається соц. або поведінковими науками; в) групу консультують психологів, к-рие змінили роль вченого / держ. службовця на роль приватного фахівця.

Програми для отримання О. к., розроблення дизайн. у вузах, побудовані на широкому безлічі теорет. підстав, що забезпечують знайомство з усіма осн. системами. Тільки неповний їх перелік міг би включати поведінковий, когнітивний, екзистенціальний, феноменологічний, раціонально-емотивний підходи, теорію поля, транзактний аналіз, теорію психосоціальної динаміки та факторну теорію рис. Поточні дослідж. показують, що жодна з цих теорет. підстав не яв-ся цілком домінуючим в суч. школах консультування і психотер.; як стверджує Д. Сміт, переважна більшість консультують психологів, по всій видимості, віддає перевагу еклектизму. Одночасно спостерігається неухильне розширення практ. програм, які приділяють більше часу клінічній практиці, забезпечують більш щільну супервізію стажистів і передбачають щонайменше річну інтернатуру для докторантів. Крім того, клінічна практика у рамках таких програм частіше проводиться не в учеб. закладах, а в місцевих установах і орг-циях. Програми для отримання О. к., к-рие, мабуть, збільшуються за обсягом годин і розширюються за змістом, тепер включають консультування з питань сім'ї і шлюбу, геронтологическое консультування, консультування з проблем наркоманії та токсикоманії, консультування корекцій, консультування з питань розвитку, консультування з проблем середнього віку і ін. курси.

См. також Консультування, Психологічне консультування

Ф. Хиинлен


.