Психологічна енциклопедія » ocen-para

Оцінка і прийняття рішень (judgment and decision making)

Оцінка і прийняття рішень (judgment and decision making)

Дослідж. в області О. і п. р. можна розбити на чотири категорії: поведінкові, когнітивні, організаційні та системи підтримки рішення. Кожна з цих категорій має свою власну теорет. перспективу і методологію, застосовану при аналізі пов'язаних з прийняттям рішень дій та побудові моделей.

Поведінковий підхід: корисність і імовірність. Незважаючи на те, що уявлення про корисність та ймовірності має довгу історію, що налічує понад 400 років, суч. історія теорій аналізу рішень починається з фон Неймана і Моргенштерна, к-рие опублікували «Теорія ігор і економічної поведінки» (Theory of games and economic behavior), позначивши вибір з ризиком в якості теми для психол. вивчення. Севідж сформулював набір аксіом з урахуванням одночасного вимірювання корисності й вірогідності результатів, розширивши таким чином теорію корисності. Тим часом Едвардс ввів байєсовський підхід в психол. дослідж. за О. і п. р., к-рий враховує базисну оцінку, апріорні шанси, апостеріорні шанси і відношення правдоподібності, будучи нормативною моделлю, засн. на теорії ймовірностей. Едвардс тж ввів уявлення про суб'єктивні ймовірності та максимізації суб'єктивної очікуваної корисності, що стало згодом описовою моделлю психології прийняття рішень. Деякі статичні моделі виходять із припущення, що люди здійснюють вибір лінії дії на основі двох змінних: цінності, яку пов'язують з наслідками (результатами) дії, та ймовірністю того, що певні дії призведуть до цим мають різну цінність результатів. Фон Винтерфелдт і Едвардс стверджували, що при зіткненні зі складними завданнями, які вимагають оперування цілим рядом вимірювань, люди потребують багатовимірної теорії корисності (multiattribute utility theory), що дозволяє розбити задачу оцінки атрибути, щоб вивести окремі оцінки по кожному атрибуту. Потім співвідношення між атрибутами виражаються в кількісній формі за допомогою приписування їм відповідних коефіцієнтів, щоб можна було заново об'єднати їх в завдання сумарної оцінки для прийняття рішення. Для аналізу багатовимірної корисності виявилися ефективними 3 класу процедур: проста процедура багатовимірного шкалювання (rating) для виміру цінності, методи оцінки байдужості для виміру цінності, і засновані на лотереї (lottery-based) методи для вимірювання корисності.

Когнітивний і процесуальний підхід. Оскільки мн. рішення пов'язані з невизначеністю, безліч дослідж. сфокусували свою увагу на оцінці ймовірностей в різних ситуаціях. Ймовірності появи деяких подій можна інтерпретувати як ступеня впевненості. Коли ми маємо великий сукупністю оцінок ймовірності, можлива оцінка їх достовірності (т. е. калібрування) щодо фактичної імовірності, з до-рій відбуваються певні події. Результати в цілому свідчать про те, що люди оцінюють ймовірність з надмірною впевненістю у правильності своїх оцінок, і це пов'язано з трудністю завдань, особливо тих, вирішення яких не вимагає володіння специфічними знаннями. В інших експериментах, присвячених консерватизму в обробці інформ. при прийнятті рішення, було показано, що консерватизм може пояснюватися або нездатністю точно усвідомлювати процес збору даних, або нездатністю належним чином об'єднувати отримані дані. Для подолання дефектності консерватизму в прийнятті рішень було розроблено ряд діагностичних систем.

На додаток до надмірної впевненості в оцінках ймовірності та консерватизму, в цілому ряді дослідж. відзначалися когнітивне зміщення (систематична помилка) та евристики. Найбільш поширені зсуви й евристики включають репрезентативність (нечутливість до апріорної ймовірності результатів, обсягом вибірки, передбачуваності та статистичними помилковим уявленням), доступність (зсуви, обумовлені легкістю підбору прикладів, ефективністю засобів пошуку, вообразимостью ситуації і ілюзорної кореляцією) та фіксацію (недостатня корекція та систематичні помилки при оцінюванні кон'юнктівних і дизюнктивних подій і при визначенні розподілів суб'єктивної ймовірності).

Процес прийняття рішень характеризується переважно евристиками і когнітивними стратегіями, засвоєними ОПР (особою, що приймає рішення). Різні види когнітивних стратегій класифікуються в дослідж. по прийняттю рішень в залежності від структури знань чол. та інформ. структури рішень. Люди використовують адитивну модель відмінностей (additive difference model), модель послідовного виключення (elimination-by-aspects model), а тж інтуїтивні та аналітичні стратегії. З метою отримання когнітивних стратегій у процесі прийняття рішень були розроблені процедури стеження за процесом, що включають синхронні вербальні протоколи і вимірювання інформ. пошуку. Надійність і валідність цих процедур стеження за процесом для вивчення обробки інформ. чол. продемонстрована у багатьох дослідж.

Організаційний підхід. Оцінка і прийняття рішень також надзвичайно активно досліджуються в організаційному контексті. В дослідж. прийняття рішень та адміністративних організацій Саймон підкреслював важливість фактичних і ціннісних посилок у прийнятті рішень і ввів поняття обмеженої раціональності щодо вибору поведінки в орг-циях. Це істотним чином вплинуло на формування уявлень про організаційному процесі прийняття рішень. Інший областю в організаційному підході до оцінки і прийняття рішень яв-ся групове прийняття рішень. Двома популярними розділами в груповому прийнятті рішень яв-ся групове мислення та груповий ризик у прийнятті рішень. Джаніс визначив групове мислення як колективний патерн захисного уникнення (defensive avoidance), при до-ром члени групи використовують свої колективні когнітивні ресурси для вироблення раціоналізації, що підтримують загальні ілюзії в прийнятті рішень. На рівні орг-ції багато уваги було приділено участі та поділу впливу і влади в прийнятті рішень. В продовжувалася 3 роки польовому дослідж. 129 великих компаній з 8 країн, Хеллер і Уилперт розробили модель поділу впливу/влада і умінь, які використовуються при прийнятті організаційних рішень, а також метод аналізу групової зворотного зв'язку. Потім Вонг запропонував процесуальну модель організаційного прийняття рішень, проілюструвавши вплив поділу впливу і влади на компетентність та організаційну прозорість (managerial transparency) - двостороння комунікація і здоровий психол. клімат в процесі досягнення мети, - к-які в свою чергу ведуть до змін ефективності рішень.

Системи підтримки рішень. В областях допомоги в прийнятті рішень і підтримки рішень були розроблені різні види систем підтримки прийняття рішень (decision support systems) для неструктурованих завдань. Щоб забезпечити ухвалення рішення, необхідно структурувати вирішуються проблеми, що передбачає ідентифікацію проблеми, розробку загальної аналітичної структури та структурування «дерев цінностей». Важливим завданням у проектуванні систем підтримки рішень є розробка моделей прийняття рішень та інформ. забезпечення рішень. Деякі використовувані типи моделей прийняття рішень включають: а) каузальние моделі, що фокусуються на причинно-наслідкових відносинах між різними факторами рішення; б) мат. моделі, що надають мат. формули для кількісних залежностей основних показників можливих рішень; в) моделі дослідж. операцій, що продукують потужні стандартні моделі для прийняття управлінських рішень (напр., моделі розподілу, масового обслуговування і конкуренції); г) евристичні моделі, призначені для виведення субоптимальних рішень у відповідності з довольствующимся підходом. У ряді експериментів по ефектах інформ. забезпечення рішень Вонг і Зонг продемонстрували, що тип інформ. забезпечення рішень робить істотний вплив на патерни пошуку інформ. випробуваними і видозмінює їх когнітивні стратегії протягом процесу прийняття рішень. Була запропонована багаторівнева модель підтримки рішення (multilevel decision support model), що враховує як ключового поняття сумісність між типами мереж знань користувача і рівнями підтримки рішення.

См. також Теорія алгоритмічно-евристичних процесів, Кластерний аналіз, Нелінійна зв'язок,Екологічна валідність, Непараметричні статистичні критерії, Параметричні статистичні критерії, Філософія науки

З.-М. Вонг


.