Психологічна енциклопедія » test-tren

Трансперсональна психологія (II) (transpersonal psychology II)

Трансперсональна психологія (II) (transpersonal psychology II)

Західні психіатрія і психологія, породжені цікавістю до патології, лише недавно звернули увагу на психол. здоров'я і благополуччя, а звернувши, почали розуміти, що вивчення абсолютно здорових людей може послужити основою для створення моделей чолов. природи і потенціалу, відмінних від моделей, створюваних на підставі рез-тів вивчення патологій. Значна частина нової інформ. суперечить традиційним моделям, і Т. п. звернулася до західної науки і до східної мудрості, намагаючись інтегрувати знання про культивування психол. благополуччя, накопичені обома традиціями.

Термін «трансперсональна» був введений для опису станів, про яких повідомляли абсолютно здорові люди і люди, що займаються різними видами тренування свідомості, такими як медитація і йога, досвід яких розширюється за межі особистого (персони, особистості або его). Т. п. виникла в кінці 1960-х рр. преим. на базі гуманістичної психології. Її появі сприяв розвиток мн. напрямів психол. науки і культури в цілому, включаючи зрослий інтерес до природи свідомості і його змін і до появи психоделіків, що співпала за часом із зростанням інтересу до культури і науки Сходу. Поступово прийшло усвідомлення того факту, що нек-рие незахідні психології в ряді властивих тільки їм аспектів - не менш розвинені науки, ніж зап. психологія, і що вони виявляють особливий інтерес до психич. здоров'ю і чолов. потенціалу. Накопичення рез-тів емпіричних дослідж. в таких областях, як біолог. зворотній зв'язок, змінені стани свідомості і медитація, поступово сформувало дослідну базу, на до-рій і виникла трансперсональна перспектива, т. е. відбулася подія, аналогічне тому, до-рої сталося в суч. фізики.

Т. п. визнає, що всі варіанти психології яв-ся по суті моделями, і як такі не можуть претендувати на роль «абсолютної істини»; вони, швидше, являє собою лише певний неминуче обмежений образ реальності. Більш того, ці моделі доповнюють один одного, а не суперечать одна ін. Саме тому Т. п. особливо зацікавлена у широкій інтеграції різних ідей, представлених в різних школах психології, - Східній та Західній, поведінкової і динамічної, екзистенціальної і соц.

модель Трансперсональна

Свідомість. Т. п. виходить з того, що спектр станів свідомості досить широкий і що нек-рие стану потенційно корисні і функціонально специфічні, а нек-рие являють собою воістину вищі стану. Термін «вищі» в даному контексті означає, що ці стани мають не тільки всіма властивостями і можливостями нижчих станів, але і додатковими властивостями і можливостями. Більш того, широке коло публікацій про різноманітність культур і практик особистісного зростання містить вказівку на досяжність цих вищих станів. Однак традиційна зап. перспектива визнає існування досить вузького спектру станів, напр., пильнування, сон, інтоксикація, делірій. Більше того, майже всі змінені стани вважаються шкідливими, а «нормальність» визнається оптимальним станом.

Мотивація. Трансперсональні моделі схильні визнавати орг-цію мотивів за ієрархічним принципом, аналогічно тому, як це робив А. Маслоу, к-рий першим з зап. психологів запропонував чітку ієрархічну модель, що включала «вищі» мотиви. Подібні моделі можна знайти і в східній психології.

Першим з цих вищих мотивів яв-ся самотрансценденция - внутрішнє спонукання до отримання досвіду і буття, к-рие перевершують звичайні его-стану і межі досвіду та ідентичності, або, інакше кажучи, потяг до трансперсональним сфер. Вважають, що у рідкісного чол., к-рий досягає цих рівнів (напр., у того, хто послужив прототипом мудреця, гуру або святого для даосизму, буддизму, дзен-буддизму або індуїзму), межі его-ідентичності та особистих мотивів були подолані.

На перших щаблях цієї ієрархічної драбини розташовуються чисто фізіолог. потреби; чим вище ступінь, тим більше психологічна потреба; потреби, займають у цій ієрархії різне становище, відрізняються тж і «за якістю»: при переході з нижчих рівнів на вищі спостерігається зрушення від сильних потреб до більш крихким, від більш стійких до менш стійким і порівняно легко руйнуються, від дефіциту (D-потреби) - до достатності (S-потреби), від егоцентризму до децентрації, від уникнення - до наближення, від пошуку підтримки ззовні - до опори на власні внутрішні сили, від полезалежності до поленезалежності, від спонтанних потреб - до вимагає культивування, від распростр. у популяції - до рідкісним потребам, і від потреб, давно визнаних зап. психологією, - до тих, до-рие визнані нею лише нещодавно.

Ідентичність. Зап. психологи традиційно вважають, що наша нормальна, природна й оптимальна ідентичність центрирована на власному «Я». Однак східна і Т. п. виходять з того, що наше почуття власного «Я» потенційно м. б. набагато більш гнучким, ніж прийнято думати.

Крім того, мн. прийоми медитації та йоги, спрямовані на те, щоб очистити свідомість і направити його на прискіплива вивчення почуття «Я». При такому зосередженому розгляді те, що раніше вважалося стабільним, незмінним «Я», усвідомлюється як постійно мінливий потік думок, образів і емоцій; саме про це протягом мн. ст. говорили йоги, і саме про це нещодавно заговорили представники зап. культури, включаючи і психологів, які володіють технікою медитації. При такому уважному розгляді з'ясовується, що почуття власного «Я» в основному - ілюзорний продукт неточного усвідомлення і що з усуненням цього почуття можлива більш широка ідентифікація з людством і з світом. Вважається, що на найглибших рівнях осяяння, при досягненні найбільш високого ступеня трансценденції і найдальших меж чолов. розвитку, дихотомії «Я-не Я» та «Я-інші» повністю руйнуються, що призводить до повної втрати егоцентричності і до ідентифікації з усіма людьми і всіма об'єктами.

Психотерапія

Т. п. з її зацікавленістю у винятково високому рівні добробуту здатна вийти за рамки традиційного призначення терапії і її цілей. Визнаючи, що особа володіє великим потенціалом для психол. благополуччя, вона націлена на надання тим людям, к-рие готові до цього, можливості функціонувати на трансперсональних рівнях.

Отже, трансперсональної терапії властива тенденція до еклектики. В ідеалі трансперсональний психотерапевт повинен володіти всім арсеналом засобів традиційної зап. психотер., а тж методами медитації та йоги. Крім еклектизму і пристосовності, від трансперсонального терапевта можна очікувати знайомства з потенційними можливостями індукування станів, переживань (дослідів) і ступенів благополуччя за межами нормального його розвитку.

Теоретичний і емпіричний базис трансперсональної психології

Трансперсональна модель створена і підтримується на основі конвергентної мережі понять, к-які в свою чергу, запозичені з взаємно перекриваються аспектів неск. напрямів зап. психології, психології і філософії Сходу, дослідж. станів свідомості, медитації і біолог. зворотного зв'язку, суч. теорет. уявлень про здоров'я і, можливо, суч. фізики. Рез-ти емпіричних дослідж. поки що, на жаль, нечисленні, але у Т. п. їх не менше, ніж у більшості інших психол. шкіл. Є чимало експерим. даних про медитації, нек-ге кількість - про змінених станах свідомості і зовсім мало - про виключно здорових (і благополучних) людях.

Обмеження

Насамперед, це явно недостатня емпірична база. Крім того, трансперсональні моделі ще недостатньо широко інтегровані в ін. зап. психол. і терапевтичні школи.

Т. п. переживає період популярності, а популярність - палиця о двох кінцях. Вона привертає до себе все більшу кількість людей, проте далеко не всі вони мають необхідну теорет. підготовку та практ. навички.

Ні у кого з тих, хто глибоко проник в ідеї Т. п., немає сумніву в тому, що адекватна особиста підготовка абсолютно необхідна психотерапевта як для глибокого розуміння теорет. проблем, так і для практ. діяльності. Оскільки сфери застосування Тощо та її потенціал практично невичерпні і value. перевищують дослідницькі можливості більшості окремих людей, можна з упевненістю сказати, що одним з факторів, що обмежують можливості цього напрямку психол. науки, яв-ся межі нашого особистого розуміння і зростання.

См. також Східна/західна психологія, Релігія і психологія, Трансперсональна психологія (I)

Р. Уолш, Ф. Воем


.