Психологічна енциклопедія » xetf-shevch

Людський потенціал (human potential)

Людський потенціал (human potential)

Термін «Ч. п.» має цілком певний зміст, що відображає переконаність різних груп фахівців-практиків в тому, що звичайні люди використовують лише незначну частину свого позитивного потенціалу. Більш того, ці фахівці, що представляють різні теорет. школи і мають різний практ. досвід, добровільно погодилися об'єднати свої різні підходи для досягнення спільної мети - реалізації Ч. п. З часом їх спільні зусилля поступово переросли в визнане рух за Ч. п.

Як одне з понять соц. і поведінкових наук, Ч. п. має ряд відмітних особливостей. По-перше, воно застосовне тільки до тих людей, до-рие визнаються психотерапевтами нормально функціонуючими.

По-друге, різноманітність підходів до Ч. п. робить це поняття відрізняється від інших понять психотер. Вивчення Ч. п. передбачає використання різних методів; воно осн. на концепції, згідно з до-рій кожен чол. являє собою унікальне поєднання здібностей. Використання різних підходів збільшує ймовірність того, що будуть виявлені й ті з них, до-рие в кожному конкретному випадку відіграють ключову роль.

Початок суч. вивчення Ч. п. було покладено в першій декаді XX ст. Воно пов'язане з ім'ям У. Джемса, к-рий, безумовно, яв-ся родоначальником вивчення трьох проблем, що мають безпосереднє відношення до Ч. п. По-перше, уже в 1901 р. він став підтримувати вивчення паранормальної психології, вважаючи, що рез-ти цього вивчення здатні забезпечити справжній прорив. По-друге, він поклав початок вивченню чергуються станів свідомості, підкреслюючи його важливість. По-третє - і це найважливіше, - він склав програму дослідж. потенційних можливостей чол., особливо підкресливши два осн. аспекти: документування прикладів високоефективної діяльності і вивчення методів, спеціально призначених для стимулювання такої діяльності. Важливий внесок у розвиток цієї галузі психології вніс тж і доктор Я. Морено, ім'я якого зазвичай асоціюється з психодрамою, рольовими іграми та социометрией. Філос. ідеї і технічні новації цього психіатра і соц. психолога послужили основою для розроблення дизайн. тих методів, якими користуються суч. дослідники-практики, які вивчають Ч. п. Проте «батьком» суч. підходу до проблеми Ч. п. вважається наш сучасник - американський психолог А. Маслоу, автор концепції «пікових переживань», що зібрав інформ. про приклади такої активності і вивчив умови, що сприяють її прояву.

Суч. стан руху за Ч. п. охарактеризувати непросто. У 1960-х і початку 1970-х рр. у ньому було щось від примхи, однак потім цей аспект зник, і виникло щось менш визначений, але, можливо, більш життєздатне.

Хоча орієнтація на Ч. п. має нек-ге схожість з ін. формами психотер., зокрема з клиентоцентрированним підходом, їх відмінності все ж більш помітні, ніж схожість. Напр. будь-яка психотерапевтична система схильна вважати, що її власний підхід краще підходів ін. систем. Однак різноманітність підходів до вивчення Ч. п. позбавляє тих, хто займається ним на практиці, можливості проявляти подібний егоцентризм.

Для більшості психотерапевтів-практиків предметом турбот яв-ся тж та критерії оцінки їх власного професіоналізму. Чим більш специфічний психотерапевтичний метод, тим простіше виробити критерії оцінки рівня професіоналізму і неухильно дотримуватися їх. Однак надзвичайна різноманітність Ч. п.-методів перетворює процедуру оцінки професіоналізму в значно більш складну проблему. Саме тому різні психотерапевти так помітно відрізняються один від одного за рівнем підготовки.

Кожній психол. новації відповідає паралельна соц. структура, яка забезпечує специфічне середовище (сеттінг) для соотв. діяльності. У русі за Ч. п. такою структурою яв-ся центр зростання (the growth center). Перший центр зростання - Есален (Esalen), за образом і подобою якого створювалися всі інші центри, - був організований на початку 1960-х рр. в мальовничому куточку Південної Каліфорнії (Big Sur). Призначенням його було створення відповідної обстановки для проведення практ. семінарів за темами Ч. п. На відміну від всіх інших паралельних структур він не був пов'язаний ні з урядом, ні з великим бізнесом, ні з ун-тами. До того ж і Есален, і мн. ін. центри зростання, що виникли під його впливом, нерідко розташовувалися в стороні від проїжджих доріг. Це дозволяло учасникам відносно вільно експериментувати і реалізовувати будь-які програми при одній лише умові: люди повинні були бути готові заплатити за перебування там. В рез-ті, оскільки ці центри не ототожнювалися з жодною конкретною науковою школою, вони вдало уникли необхідності переконувати всіх у тому, що запропонований ними підхід краще будь-якого ін.

Центр зростання став живим виразом руху за Ч. п. Це було місце, де практикувалися різні методи і де можна було зустріти людей, більш ін. зацікавлених в оволодінні ними. Хоча точну цифру назв. важко, Ст. Шутц вважає, що на початку 1970-х рр. у США було від 150 до 200 активно діючих центрів зростання. Незважаючи на те, що центри зростання продовжували функціонувати і в початку 1980-х рр., крім них, з'явились і почасти навіть замінили їх більш спеціалізовані орг-ції, які об'єднали прихильників конкретних методів внутрішньої роботи.

Внаслідок великої різноманітності підходів руху за Ч. п. і їх складності надзвичайно важко відповісти на питання, що саме відбувається в цій сфері, проте нек-рие теми, час від часу знову спливають на поверхню, довели свою корисність. Можливо, найбільш відомою яв-ся тема «пікових переживань». Різні методи, використовувані на практиці учасниками руху за Ч. п., не мали великого сенсу без визнання самої можливості функціонування на вищому рівні.

Другий широко відомої темою, має неск. назв., яв-ся концепція «життєвої сили» (life force), розглянута як позитивне творче вираження. Методи, використовувані її прихильниками, спрямовані на посилення потоку життя, або на усунення перешкод або напруги (психич., емоційного або фіз.), що гальмують його. Здоров'я і зростання зазвичай розглядаються як вираз і «побічні продукти» цієї активності.

по-третє, зазвичай передбачається, що люди досить схожі один на одного на більш глибоких рівнях досвіду, і тому недооцінюється значення диференціальної діагностики як критерію членства в групі.

І останнє. Відомо, що метод, навіть вирваний з контексту, у до-ром він був розроблення дизайн., все ж може виявитися корисним. Так, дихальна медитація дзен м. б. використана в поєднанні з творчим «мозковим штурмом», хоча ці методи виникли в різних соц. умовах і під впливом різних культурних традицій. Таке поєднання може згубно позначитися на нюансах у кожному виді одержуваного досвіду, але воно дозволяє досягти таких рез-тів, к-рие не досягаються ніяким ін. способом. Така можливість яв-ся відмітною ознакою руху за Ч. п. і - нек-рой ступеня - нашої епохи.

См. також Гуманістична психологія, Медитація, Психотерапія

Дж. Манн


.