Психотерапевтична енциклопедія » psix-psix

ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА МЕТА

ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА МЕТА

Мета - такий мотиваційний чинник, при якому усвідомлюється результат поведінки. Для досягнення П. ц. психотерапевт повинен кожен раз переконуватися у наявності у пацієнта мотивації, чітко формулювати П. ц., аналізувати причини, які спонукають пацієнта до лікування, володіти психотерапевтичними методами, коригувати психотерапію. Організація та ефективність психотерапії залежать, крім початкового стану пацієнта, від збігу цілей його і лікуючого лікаря. Суворе визначення цілей психотерапевтичного впливу (чому і для чого) сприяє відбору і побудови змісту (що), організації психотерапевтичної допомоги (як), вибору методу (за допомогою чого). Якщо взяти до уваги, що в логічному сенсі засоби досягнення мети можуть бути визначені як достатні, надлишкові або суперечливі та інших форм не мають, то у психотерапевта проблеми з пацієнтом можуть виникнути з наступних причин: 1) принаймні, деякі з засобів, необхідних для досягнення П. ц., відсутні, внаслідок чого проведення психотерапії на даному етапі виявляється неможливим (наприклад, відсутність мотивації або низький інтелект при груповій психотерапії); 2) використовується психотерапевтичний прийом є надмірною, а тому утрудняє пошук засобів, необхідних і достатніх для досягнення П. ц. (наприклад, використання конфронтації в першій фазі групової динаміки або аутогенного тренування для пацієнтів з іпохондричним синдромом); 3) обрані методи психотерапії укладають в себе логічні суперечності, ніж закривають шляху до досягнення П. ц. (наприклад, використання гіпнозу для пацієнта з органічним ураженням центральної нервової системи).
Таким чином, саме по собі визначення П. ц. робить її більш зрозумілою та ефективною. Найчастіше аналіз П. ц. проводиться в когнітивної психотерапії.

Психотерапевтична енциклопедія. - С.-Пб.: Пітер. . 2000.