Психотерапевтична енциклопедія » snov-supr

СОМАТО-ОРІЄНТОВАНА ПСИХОТЕРАПІЯ ЗА МАУРЕР

СОМАТО-ОРІЄНТОВАНА ПСИХОТЕРАПІЯ ЗА МАУРЕР

Розроблена Маурер (Maurer I., 1986) - директором Інституту сомато-орієнтованої психотерапії в Цюріху. Під цим методом автор розуміла інтегративний психотерапевтичний підхід, в якому враховуються не тільки психосоціальні та особистісні чинники, але і тілесна форма функціонування людини.
Метою методу є розвиток адекватного усвідомлення пацієнтом реальності, самосвідомості і саморозуміння, а також усвідомлення взаємозв'язків між його духовної і соматичної сферами.
При проведенні С.-о. п. п. М. велике значення надається здатності психотерапевта до багатовимірного мислення, цілісного сприйняття поведінки хворого на його психологічному, соціальному, екологічному, соматичному і трансцендентне рівнях, вміння встановлювати емпатическую комунікацію і знаходити спільну мову в мовному взаємодії з пацієнтом. В процесі С.-о. п. п. М. виділяється ряд етапів: встановлення емоційного контакту; інтеграція у свідомості психотерапевта розрізнених вражень; усвідомлення ним того стану пацієнта, яка повинна бути досягнута в результаті психотерапевтичних впливів; безпосередня переробка хворим психотерапевтичних втручань; інтеграція переробленого матеріалу у власне зміст психіки пацієнта; здійснення пацієнтом спонтанних дій, пов'язаних з уже набутої в результаті психотерапії новою орієнтацією у власній особистості і життя.
В системі психотерапевтичних прийомів С.-о. п. п. М. використовуються внутрішні діалоги, психогімнастика, релаксація і медитація, тренування у спілкуванні, рухова терапія та ін Специфічним прийомом С.-о. п. п. М. є застосування візуальних зображень малюнків (соматографии - зображення власного тіла і тимографии - проекції глибинного психічного змісту - як методу актуалізації та усвідомлення пацієнтом внутрішніх психічних станів, що відображають взаємозв'язок особистісної та соматичної сфер). Тим самим досягається усвідомлення та контроль пацієнтом соматично та сенсорно обумовлених почуттів, пов'язаних з його захворюванням. Рекомендується використовувати цей метод в рамках індивідуальної, групової і сімейної форм психотерапії.
Основу теоретичних передумов С.-о. п. п. М. становить еклектичний підхід, що поєднує головним чином психоаналітичної моделі та екзистенціальної психотерапії. Механізми розвитку психічних розладів трактуються в рамках психодинамічної та гуманістичної теорії особистості, доповненням до яких є уявлення про цілісність психофізіологічної організації людини і про цілісному розумінні симптоматики. Досвід застосування С.-о. п. п. М. дозволяє вважати її цілком релевантної в системі лікування хворих з пограничними психічними розладами і соматичними скаргами.
Цей підхід до цілісного розуміння хворих та їх психотерапії в деяких аспектах схожий з принципами і технічними прийомами розробляється в нашій країні інтегративної особистісно-орієнтованої (реконструктивної) психотерапії Карвасарского, Исуриной, Ташликова, особливо відносно хворих з так званими «органними» неврозами і психосоматичними розладами. По відношенню до пацієнтів з соматичною концепцією «внутрішньої картини хвороби» найбільш ефективний специфічний психотерапевтичний підхід, що враховує при виборі методів психотерапії та її проведенні єдність психічної та соматичної сфер функціонування хворих, набуття ними вміння протидіяти замикання переживань на соматичній сфері. З урахуванням домінуючого у цих пацієнтів кінестетичного способу сприйняття і переробки інформації при психотерапевтичних впливах важливий акцент на тілесному «Я», а також активне використання невербальних методів психотерапії.

Психотерапевтична енциклопедія. - С.-Пб.: Пітер. . 2000.